На ТБ-шоу «Свобода слова Савіка Шустера» 12 лютого понад годину розмовляли про вакцинацію від COVID-19, яка незабаром має відбутися в усій країні. Представники влади та безпосередньо президента Зеленського запевняли, що вакцинація розпочнеться от-от, 15 лютого. На спроби опонентів сказати, що вакцину не те що не завезли в країну, але й навіть і не купили, представники президента та посадовці міністерств відповідали, що 15-го завезуть, і з вакцинацією все буде ОК. І що? На календарі 23-тє, і наразі ясно, що вакцину для вакцинації в національних масштабах минулого тижня так і не завезли.
На думку Представника Офісу Президента Кирила Тимошенка, у минулі місяці місцеві очільники не до кінця усвідомлювали свою відповідальність за успішну вакцинацію українців. Проте Тимошенко відмітив, що сьогодні процес побудований таким чином, що МОЗ, Офіс президента і Кабмін з місцевою владою й самоврядуванням працюють злагоджено, немов у одній команді.
Утім, інформацію про перемовини про закупівлю вакцини для Києва на ТБ-шоу Тимошенко назвав піаром столичного мера й поставив факт їх проведення під сумнів. Він зауважив, що вийти на прямі зустрічі з керівництвом компаній-виробників та постачальників вакцин від COVID-19 – не така вже й проста задача.
Опонуючи закидам депутатів та посадовців від минулої влади, Кирило Тимошенко сказав у ефірі 12 лютого, що коли з понеділка розпочнеться вакцинація, буде видно, що всі ці балачки в студії про відсутність факту закупівлі вакцин та решту проблем, пов’язаних із процесом вакцинації, були порожніми й безпідставними.
Стверджуючи це, він був схожим на людину, яка точно знає, що 15 лютого вакцинація обов’язково розпочнеться, і його слова, таким чином, документально підтвердяться, отже, виявляться правдивими.
Але так не сталося. Першу партію вакцини – 500 тис. доз неочікуваної індійської, в аеропорті Бориспіль Офіс Президента очікує тільки у вівторок, 23 лютого, за тиждень від тих строків, які анонсував Тимошенко в ефірі телешоу.
Тобто, закупили навіть не китайську, про яку сперечалися в ефірі 12 лютого, а індійську, про яку до цього тижня і не йшлося. Не кажучи вже про проведення закупівлі через якійсь відповідний державний орган – міністерство чи централізовану закупівельну організацію. Тобто, закуповували похапцем, підписуючи контракти невідомо про що, невідомо як, невідомо з ким.
Якщо вам сподобався текст, ви можете підтримати роботу сайту тут.
Канал http://projournalism.in.ua
Освітня платформа «Уроки журналістики»
https://t.me/journalismlessons
