Категорія: Без категорії

Навіщо потрібна дипломатія

Загроза війни існує тому, що питання не вирішуються дипломатичним шляхом. Інша справа, чи здатна українська дипломатія бути настільки ефективною, щоб запобігти війні з Росією? Здається, в сьогоднішній публічній політиці так питання не ставиться. Від дипломатів чуємо тільки позіхання про те, що переговори з Росією дорівнюють здачі національних інтересів, що відомо, що Росія хоче від України (здійснення Мінських домовленостей тощо), і тому подібне.

Чому влада «Слуг народу» «заходить» молоді?

Ми не знаємо імені тієї людини, якій в голову прийшла ідея створити «Слугу народу». Мабуть, креативили групою. Але можливо, за виникненням ідеї такої партії стоїть певна особа.

Ідея, яка технічно «спрацювала» і призвела майбутню партію «Слуги народу» до тактичного успіху – що «і кухарка може керувати державою». Про це вже багато сказано. Це «з Леніна». Це про більшовизм. «Мы требуем, чтобы обучение делу государственного управления велось сознательными рабочими и солдатами и чтобы начато было оно немедленно, то есть к обучению этому немедленно начали привлекать всех трудящихся, всю бедноту», – писав Ленін. Але чому подібне так «зайшло» українській молоді?

Коронавірус? Про пригоди принцеси в телешоу-культурі

Інтерв’ю герцога та герцогині Сассекських тиждень тому сполохало і Європу, і США. Принаймні, тому, що воно стало складовою побудови бренду подружжя в Америці, над яким наразі йде така активна робота. Українцю це інтерв’ю дає можливість відрефлексувати чимало соціально важливих речей. Давайте скажемо про деякі з них.

Вакцина від COVID-19 летить у Київ із запізненням на тиждень від анонсованого строку

На ТБ-шоу «Свобода слова Савіка Шустера» 12 лютого понад годину розмовляли про вакцинацію від COVID-19, яка незабаром має відбутися в усій країні. Представники влади та безпосередньо президента Зеленського запевняли, що вакцинація розпочнеться от-от, 15 лютого. На спроби опонентів сказати, що вакцину не те що не завезли в країну, але й навіть і не купили, представники президента та посадовці міністерств відповідали, що 15-го завезуть, і з вакцинацією все буде ОК. І що? На календарі 23-тє, і наразі ясно, що вакцину для вакцинації в національних масштабах минулого тижня так і не завезли.

Конкретні «правила» соціальних відносин

Законодавство – це конкретні «правила» соціальних відносин. Певна міра порядків, які організовують суспільство, створюють базу якщо не для розвитку, то, принаймні, для запобігання деградації.

Правило – як кермо. Воно дозволяє скерувати певний процес у бік росту та розвитку, та відвести його від деградації, саморуйнування та дисфункціональності. Правила бувають різні. У етично-моральному й релігійному вимірі це – заповіді. У соціальному житті це закони. У стихійних народних проявах це традиції.

Мандрівка за синім птахом. Про погляди та переконання 4 поколінь прорадянських українців на шляху до євроінтеграції

Чи можлива інтенсивна та якісна європейська інтеграція для олігархічної, клептократичної країни? В українців думки з цього приводу точно будуть розбіжні. Дуже багато про світогляд «back in the USSR» можна почути від київських таксистів. Далі в тексті – те, що саме вони розповідають про свої погляди, переконання, спогади, вірування та цінності. Пропонуйте, чим би ви доповнили цей опис.

Чи ви змогли би без «класного дядька»?

Тож не дуже зрозуміло, навіщо ви вмикаєте телєк, якщо знаєте, що інформації, яку ви хочете отримати, ви з нього не почуєте. Але ви вмикаєте – і в ньому вам кажуть: якщо хочеш завтра, післязавтра, післяпіслязавтра «жити краще», ну, якось краще, як ти сам собі це уявляєш, ти маєш проголосувати ось за цього хорошого дядька. Тобі кажуть: типу, він посередник між тобою, твоїми бажаннями і твоїм «хорошим завтра». Проголосуй за нього, і буде тобі щастя. Відбувається магія, і ви голосуєте.

Єврейські чи християнські? Які цінності більше визначають українську політику?

Кожен, хто живе в Україні, мусить сприймати дійсність разом і в християнській, і в єврейській парадигмі. Бо в них двох одночасно коріняться і українська історія, і українська культура. І в цей сплав постійно якимось боком намагається «пролізти» ще й російська повістка, хоч вона, за ступенем упливу, у будь-якому разі є меншинною й неорганічною для української дійсності, коли меншина не відчуває свого справжнього розміру й не усвідомлює свого реального місця, але претендує на те, щоб поглинути ціле.

Хроніки розтрощеного Сохо

Нью-Йорк кипів тиждень, але виразних артикуляцій ані від протестувальників, ані від влади немає. Так, ніби сторони не вважають за потрібне розмовляти одна з одною реченнями. Досі незрозуміло, хто б у гіпотетичній розмові спільнот мав би уособлювати афроамериканців: Байден не рахується. Усе це утримує ситуацію на рівні «боротьби віжуалів» та емоцій. А значить, доки одні забезпечують «картинку» спокійного міста в другий уікенд протестів, інші, відіспавшись, мають перегрупуватися й видати на гора якійсь новий медійний екшн. Якщо ні – то мають почати розмовляти.

Міннеаполіс: хто порушив статус-кво?

Вихід людей на вулиці у Міннеаполісі – це не тільки про погроми, спалення поліцейського відділку та автівок поліції. Це й про виступи зіркових афроамериканців, які приїжджали до протестувальників, переживали втрату разом із людьми, що особисто знали Флойда чи були свідками злочину. Власне, погроми почалися не одразу після вбивства, а трохи пізніше – коли, після арешту Дерека Шовіна, стали відомі попередні результати експертизи, які обурили людей і дали підстави сильно сумніватися в об’єктивності місцевих поліцейських. Практично, місцева поліція, опублікувавши досить розпливчастий висновок експертизи, свідомо спровокувала ескалацію. З іншого, саме такими формулюваннями вона вивіла конфлікт на загальнодержавний рівень, між тим знявши відповідальність із себе за подальші реакції.

Шашлична анархія. Про маски, «хотєлкі» і права

«Сидіть удома!», «Заходьте в магазини в масках!», «Не збирайтеся компаніями!». Ці заклики чули всі. Проте частині українців довелося дивуватися, спостерігаючи, як інша частина на все це каже: «Мені пофіг!». Чимало людей кажуть: «Та ну, що таке МОЗ!» – і заходять до магазину без маски, дивуючись, коли їх наполегливо просять додержуватися необхідних об’єктивних обмежень. До карантину під лейблом «Мені пофіг!» безліч людей жили хіба не поколіннями. Це – люди, які примудряються жити в суспільстві, максимально ігноруючи будь-які інституційні взаємовідносини.

Мода на аб’юз. Коли принижені прагнуть принижувати

У приватному спілкуванні й на власній території ви «можете» дозволяти собі якусь токсичну поведінку, яка, вірогідно, якось уражатиме почуття тих, хто живе поряд із вами – наприклад, можете кричати, бити посуд, пліткувати, ображати, розкидувати одяг, ігнорувати правомірні вимоги тощо. Це є приклади інфантильної поведінки, але на вашій території це – ваша справа. Проте у суспільній ситуації, з-поміж чужих людей, ви не можете дозволяти собі подібну поведінку й маєте обмежувати її. У суспільному полі будь-яким приводом для вашого контакту з чужими людьми, його сутнісним «центром» є не особисті почуття, а формальна ситуація. Якщо у цій ситуації ви намагаєтеся утискати права інших, ви несете відповідальність за це. Тобто, у ситуації спілкування з чужими людьми ви маєте усвідомлювати, що в цих людей є їхні права, зокрема, право захищати себе від вашого негативного впливу та небажаних контактів із вами.

Слов’яни, скіфи, готи, тюрки, греки, юдеї. Що таке українська культура, звідки вона взялася й нащо потрібна? Частина І

Витоки української – насамперед, у язичницько-слов’янській та скіфський культурах, що були «базою», на якій сформувалися «державоутворюючі» етноси Київської Русі. Проте ми чудово знаємо, що праукраїнцями були далеко не тільки слов’яни та скіфи. «Праукраїнцями», крім них, були й хозари-юдеї, і готи й сармати, і кімерійці, і греки, і балти, і фракійці, і кельти, представники різних віросповідань, етносів і племен, які в давні часи прийшли на праукраїнські землі, змішувалися з основним, східнослов’янським, етносом, асимільовувалися ним і стали складовою українського етногенезу. Праукраїнські землі в давнину могли залишитися поганськими, могли ісламізуватися чи юдеїзуватися. Але всі народи, які тут співіснували, до часів Київської Русі дійшли через факт християнизації на державному рівні.

Релігії як запобіжники

Якщо подивитися на весь відрізок часу хоча б від початку нашої ери й до сьогоднішнього дня, ми побачимо, що найбільш стійкими в історії є релігійні, а не державницькі, колективи. Спільноти, об’єднані спільною ортодоксальною релігією, «зберіглися» у часі довше, ніж певні імперії та держави. Коли ми читаємо історію нашої ери, то бачимо, що державні утворення з’являлися, щезали, видозмінювалися, але ортодоксальні релігії лишалися, «консервуючи» й державницьке існування. Отже, з одного боку, ортодоксальні релігії – один з найефективніших засобів певних етнічних груп «зберігатися» у часі. Але з іншого, утрата саме релігійної ідентифікації призводить певні етнічні групи до втрати можливостей передавати геном у майбутнє, до асиміляції й зникнення з політичної карти як самостійних діячів.