Місяць: Лютий 2020

«Якщо у вас «усе погано», то до чого тут ми»?

«Якщо у вас «усе погано», то до чого тут ми» – це типово підлітковий підхід покоління, яке прагне самоствердитися і щось довести старшим. На особистісному плані кожний із його представників, стверджуючись за рахунок якоїсь суспільної діяльності, намагається «переговорити батьків». Можна було б поставитися до цього «з розумінням», якби не одне «але»: ті, хто реалізує такий підхід у соціальних відносинах, не мають гадки про відповідальність, не здатні до неї й біжуть від неї, як від вогню. Геть усе, що такі здійснюють, робиться через передумову, що відповідатиме, дороблятиме чи виправлятиме хтось інший.

Релігії як запобіжники

Якщо подивитися на весь відрізок часу хоча б від початку нашої ери й до сьогоднішнього дня, ми побачимо, що найбільш стійкими в історії є релігійні, а не державницькі, колективи. Спільноти, об’єднані спільною ортодоксальною релігією, «зберіглися» у часі довше, ніж певні імперії та держави. Коли ми читаємо історію нашої ери, то бачимо, що державні утворення з’являлися, щезали, видозмінювалися, але ортодоксальні релігії лишалися, «консервуючи» й державницьке існування. Отже, з одного боку, ортодоксальні релігії – один з найефективніших засобів певних етнічних груп «зберігатися» у часі. Але з іншого, утрата саме релігійної ідентифікації призводить певні етнічні групи до втрати можливостей передавати геном у майбутнє, до асиміляції й зникнення з політичної карти як самостійних діячів.