Коли при владі – маркетологи та молоді управлінці

Коли при владі – «молоді маркетологи та управлінці», народ стає не потрібен. Не через антипролетарські переконання. А в буквальному сенсі. Тому що ці «молоді маркетологи та управлінці» упевнені, що поняття «народ» застаріле й беззмістовне. Вони щиро сприймають громадян не як спільноту, об’єднану єдиною національною ідеєю, а як сукупність «цільових аудиторій», інтереси і прагнення яких детально досліджені, а отже, абсолютно керовані. Просто з точки зору того маркетингу, якого їх навчили, у національній ідеї і навіть у понятті про народ нема ніякого сенсу.

Корпоративна етика та маркетинговий підхід, зазвичай, не мають точок зіткнення із людськістю й носійством морально-етичних норм суспільства тощо. Якщо завтра «маркетингові дослідження» покажуть, що стало модно гадити на сидіння тролейбусів, маркетологи влаштують кампанії для просування тренду «гадити у транспорті». Усе буде брендовано, популяризовано та «під ключ». Навіть дивно: як так влаштувалися українські методологи від маркетингу, що примудрилися позбавити саме цю «науку» будь-яких понять про людські цінності, культуру, етику і просто людяність. Але маємо те, що маємо: у нас маркетологів стали «випускати» років з 15 тому, і ось – тепер вони, як нам колись і обіцяли, всюди. І активно транслюють своє світосприйняття та підхід до організації суспільного життя.

Керувати тими, хто прагне задовільнити найпростіші потреби піраміди Маслоу, мабуть, найпростіше. Якщо, звісно, позбутися ризику «пролетарського гніву». Поза цим ці спільноти потрібно просто більш-менш годувати, більш-менш одягати та не дуже сильно пресувати в комунальних питаннях. Хлєба і зрєліщ, і вони ваші. Бідність – це горе, але це – для інших спільнот дуже вигідне горе. Нічого особистого, це просто «таргєтінг, цифрова аналітика і продажі». Ні, ну що, ви справді збираєтеся розповідати щось про «національну ідею» чи «народні традиції»?

З «псевдоелітами» теж просто: вони завжди готові платити там, де можуть «зганьбитися» через несплатоспроможність, завжди прагнуть доводити свою «елітарність» та «вищість», і грати на цьому можна бескінечно. Вони слухняно платитимуть там, де продають дороге, і з радістю вимагатимуть цього від інших, щоб і всі були, як вони.

Складніше – із «неіснуючим» середнім класом. Інтелектуалів і технократів не можна допускати до посад, бо на їхньому тлі одразу ж буде видна вся предметна й системна некомпетентність «молодих управлінців». Його взагалі не можна допускати на посади міддл- і вищих рівнів, бо як тільки неіснуючий «середній клас» щось заробить, він одразу ж іде вчитися, учити своїх дітей, вимагає від держави якісної освіти, а потім береться плекати досвід та традиції. Отже, інтереси «середнього класу» в Україні потрібно ігнорувати, мотивуючи це «бідністю», «неспроможністю ринків» утримувати «таких недооцінених людей». Краще нехай їдуть хоч куди.    

Проте влада, а отже, і «право на насилля» – у людей із саме таким підходом до вибудовування соціальних відносин. Що це означає для всіх?

Маркетинг – це не самостійне суспільне явище. Це завжди посередництво. Маркетологи нічого не виробляють. Їхня функція – «допомагати продавати». Отже, там, де є маркетологи, там є і бенефіціари їхніх трудів. Немає жодних питань, коли маркетологи реалізують інтереси своїх бенефіціарів десь у виробництві: продавати зубні щітки чи черевики – їхня пряма задача. Проблеми у суспільства починаються тоді, коли бенефіціари замовляють продати й просунути до всіх спільнот суспільства певні ідеї чи цінності. Тоді маркетинг формулює собі окрему функцію «соціальної комунікації», ділить народ на «цільові аудиторії» і намагається продати йому якесь фуфло. Коли ця «соціальна діяльність» ще й підкріплена владним «правом на насилля», нав’язувати спільнотам непотрібне стає набагато простіше.

Щодо «молодих маркетологів та управлінців» – власне, трансляторів цього «управлінського» підходу «не дати потрібне, втюхати непотрібне» – це просто таке покоління, яке виростили, так чи інакше, самі українці. Але загальні проблеми з цими «молодими маркетологами та управлінцями» є, і не тільки в їхній діяльності – за неї вони відповідатимуть трохи пізніше. Вони – у тому, що маркетологів не існує без «вливань» зовні. Без дотацій вони не здатні рекламувати, просувати, брендувати. Їхнє мислення – проживати бюджети, а не формувати їх. Маркетологи не вміють виробляти і взагалі не розуміють, як це, що це і нащо. Коли ви попросите їх посадити картоплю чи пришити ґудзик, вони пропонуватимуть вам купити лопатку чи голку, але так і не второпають, чого ви від них хочете. У них це називається «формуванням воронки продажів». Так, розмова з ними – це розмова німого з глухим. Бо навіть коли вони заговорюють про «соціальні комунікації», «просування соціально важливих ідей», вони намагаються щось вам продати, і, як водиться, не те, що вам потрібно, а те, що ні. На одному кінці продажів, при цьому – ви, а на іншому – бенефіціар їхньої роботи, який просто хоче більше продажів всілякого непотребу.

І ще все це означає, що ситуація із дисбалансом інтересів, які гарантує суспільний договір, Конституція – не поліпшилася. Що дисбаланс триває. І наразі поглиблюється.

Зважаючи на практичну відсутність у країні упевненого «середнього класу», такий дисбаланс у наших реаліях – це завжди конфлікт «верхів» і «низів», тобто, революційна ситуація. Старшим людям, які вже бачили декілька змін ладу, цього пояснювати й не треба, а «молодим маркетологам» це байдуже – аби давали «бюджети».

Утім, із «пролетаріатом» теж не все так просто, але спочатку поговоримо про «еліти».

Фото: jesse orrico

projournalism.in.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.