Місяць: Грудень 2019

Хто як рахує, той те і має. Трохи загального про українську економіку без гучних нот

Капіталістичний ринок потребує найманих працівників. До того ж, не «скалічених» пізньорадянським світосприйняттям, для якого притаманні колективна свідомість, «профспілкове» мислення, упевненість, що працюєш «із великою надихаючою метою» на благо мільярдів інших людей, а не лише на свою кишеню.

Чим українці сплатили за нібито розвиток | Економіка для «чайників»

Зазвичай, революції відбуваються за таким принципом: щось приватне «експропріюють», і це стає суспільним чи державним, змінює форму власності. Але так, щоб навпаки, щоб спільне стало приватним… Такий досвід – нонсенс. І держави, які пройшли капіталістичний шлях розвитку, його не мають і поняття не мають, що з цим робити. Це унікальний досвід для пострадянських держав. Ну і ще, хіба що, для американських індіанців також. Власне, з їхнього досвіду ми знаємо: прийшов хтось «сильний» і відібрав твій ресурс. Силою. Бо інтерес щодо перерозподілу/привласнення ресурсів реалізується насиллям. Іншими способами чужий ресурс не відбереш.

Таємничі сенси культурних символів

Колективна свідомість, червона краватка, значок-зірочка, партбілет, довіра владі, боротьба проти влади, концтабори, в’язниці, відсутність свободи слова, Кремль, Ленін, Сталін, НКВД, заводи, трудящі, колхози, селяни, працівники, праця, піонери, комсомольці, парторганізація, партробітники, партійна лінія, комунізм, соціалізм, союз, партія, війна, об’єднання народів, соціальний експеримент… І так далі. Сукупність цих характерних саме для радянського життя понять формує в нашій свідомості соціально-культурний код «радянської людини». Так само ми формуємо у своїй уяві образи «hygge», Амстердама чи Нью-Йорку, фітнес-няшки та «успішності». Культурні символи – це «законсервовані» сенси. І вони можуть легко актуалізуватися в будь-який момент через певний подієво-інформаційний уплив, що апелює до якогось індивідуального чи колективного досвіду.

Цінник на ресурс. «Ціна правди»—у кінотеатрах країни

Фільм про Голодомор виявився стрічкою не тільки про Голодомор. В основному він – про те, що для тих, хто ближчий до влади, важлива не людина, а ресурси. І про те, як Україна вкотре стала розмінною монетою в інтересах західних і московських політиків. Цікаво, до речі, чи побачать «Ціну правди» сучасні росіяни.